ПРО ЧУДОВИСЬКО ТА НОВЕ ПОКОЛІННЯ
Виїжджаю сьогодні на велосипеді з пойми на вулицю Підгірну. Бачу - хлопчики років по 6-7 біля дороги граються. Раптом один із них вскакує, тримаючи в руках палицю і біжить в мій бік з криком:
- Пацани, чудовисько!.. Чудовисько!!!
"Ну, - думаю, - все, капець мені! Це він явно біжить до мене... Та ще й замахується палицею..."
І тут хлопчик різко зупиняється і розчаровано вигукує:
- Ой, та це Серожка!.. Це ж Серо-о-о-ожка!!!
І, розмахуючи в руках палицею, радісно повертається до своїх друзів, з якими він грався...
"Фу-у!.. - думаю. - начебто пронесло... А то хто знає, що в головах нинішніх дітей... Мабуть, моя пика вже настільки впізнавана, що навіть діти її запам'ятали..."
Ось таке у нас нове підростаюче покоління. Добре, хоч камінням не почали закидати...
білокуракинець